кінчати

-а́ю, -а́єш, недок., кінчи́ти, -чу́, -чи́ш, док.

1) перех. і з інфін. Доводити що-небудь до кінця; докінчувати, завершувати, закінчувати. || Завершувати навчання де-небудь. || з ким – чим. Завершувати, закінчувати дію, яка не названа, а відома з попередньої розмови.

2) перех., чим або на чому. Робити що-небудь на закінчення; завершувати чимось. Кінчати промову побажанням.

3) перех. Припиняти у визначений час роботу, навчання тощо; закінчувати.

4) перех., розм. Позбавляти життя, вбивати.

••

Кінча́ти вік (життя́) — а) доживати останні роки свого життя; б) умирати.

5) розм. Відчувати оргазм.